Ще одна переважна глава в історії української боротьби розгортається з лютого 2022 року, коли Росія, всупереч численним запереченням, розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Починаючи з листопада 2021 року, з’являлися тривожні ознаки – надмірне розгортання російських військ біля кордонів України. Незважаючи на ці очевидні приготування, російські урядовці продовжували стверджувати, нібито напад не планується.
Однак 24 лютого, о 3:40 за київським часом, Владимир Путін оголосив про початок так званої "спеціальної військової операції", що одразу ж супроводжувалася бомбардуваннями і наземними атаками. Українські міста, такі як Київ, Харків, Львів, та багато інших, зазнали ракетних ударів. Наземні війська ввійшли на територію України з кількох напрямків, зокрема, з Росії, Білорусі та тимчасово окупованого Криму.
Перші дні показали масштабність атаки з боку Росії, залучивши сотні бойових літаків. Основними цілями російських військ стали Харків, Херсон, Чернігів, Суми та Донбас. Білорусь стала співучасником конфлікту, надаючи свою територію для запуску ракет та повітряної підтримки.
Україна не залишилася без відповіді. Президент Володимир Зеленський оголосив надзвичайний стан, закрив авіапростір для цивільної авіації та розірвав дипломатичні відносини з Росією. Міжнародне співтовариство також не стояло осторонь – Генеральна Асамблея ООН засудила дії Росії, а Міжнародний Суд у Гаазі наказав припинити військові операції.
Путін, виправдовуючи свої дії, стверджував про захист населення самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, які, за його словами, зазнавали геноциду та утисків від українського уряду. Також він підняв безпідставні звинувачення щодо наявності в Україні неонацистських урядовців та розробки ядерної зброї.
Попри очікування швидкої перемоги, Росії не вдалося захопити Київ у перші дні, тому вони зосередили зусилля на Донбасі та півдні України. Конфлікт продовжується з великими втратами з обох боків і міжнародними дипломатичними зусиллями для його вирішення. У нещодавніх заявах Путін продовжує звинувачувати Захід та Україну в обмані та невиконанні Мінських угод, висуваючи умови для переговорів і визнання самопроголошених республік.
Цей конфлікт продовжує приносити нещастя Україні, а світ спостерігає за агресією Росії без ефективної реакції.
Важливо пам’ятати, що підтримка України з боку Заходу недостатня, а мирні переговори залишаються єдиним шляхом до стабільності.
Війна в Україні відкрила нові виклики для міжнародної безпеки та вимагала об’єднання світової спільноти проти агресії.
Важливо підтримувати Україну в цей критичний час та не допустити перемоги агресора над миром і свободою.