Ранок у Сумах розпочався не з запаху кави, а з реву сирен. Російський авіаудар, спрямований на приватний сектор міста, залишив по собі руйнівні сліди та біль у серцях місцевих жителів. Бомбардування, яке поцілило в житлові райони, забрало життя декількох людей, а інші отримали поранення. Серед поранених – два маленькі життя, двоє дітей, які ще не встигли побачити цей світ в усій його красі.
Поки рятувальники метушливо намагаються витягнути з-під уламків тих, хто вижив, ми вкотре згадуємо про жорстоку реальність війни, яка не залишає можливості на білі плями в нашій історії. Подія вписується в драматичний сценарій, де міста України, зокрема ті, що поблизу російського кордону, стають об'єктами все частіших авіаційних атак.
Воєнні дії, здається, не знають упину, і ця трагедія – лише один з епізодів жорстокого сценарію, який розгортається на нашій землі. Суми, місто, яке століттями вистояло як пункт на культурних мапах, сьогодні – суровий полон війни та руйнувань. Стратегічне розташування міста зумовлює частоту ударів, і щоразу ми стоїмо перед викликом – не тільки відновити будинки, а й зміцнити власний дух.
Цей напад – це не лише травма для громади, але і нагадування всім нам про людяність і стійкість перед обличчям немислимої жорстокості. Чи вистоїмо ми? Ціна за питання – надто велика, але українці вже довели свою непохитність і вірність Батьківщині, і сьогодні, як ніколи, нам варто бути єдиними.



Дуже боляче бачити, як наше місто страждає. Але ми повинні триматися разом і підтримувати один одного!
Це перебільшення! Не можна ігнорувати позитивні зміни в найскладніші часи. Війна не визначає нашу реальність.
Сумуємо разом з усіма постраждалими. Наша сила — у єдності та підтримці одне одного в ці важкі часи.
Ця трагедія ще раз підтверджує, наскільки важливо зберігати людяність у найскладніші часи.