Трагічний удар по селищу Гроза: роздуми про найбільшу втрату
Коли ми чуємо про війну, часто у центрі нашої уваги залишаються цифри: кількість пострілів, жертв, днів боїв. Але за цими цифрами, як правило, стоять неймовірні людські втрати. Так сталося й 5 жовтня 2023 року, коли на селище Гроза у Куп'янському районі Харківської області обрушився ракетний удар. На жаль, того дня жахлива трагедія сталася під час поминального обряду на честь українського воїна Андрія Козиря. Саме в цей момент в місцевому кафе зібралося близько 60 жителів — старі, молоді, діти. Хтось знову відчув смуток втрати, а хтось зібрався підтримати рідних та друзів.
Удар ракетами, які, як вважається, були російськими "Іскандерами", зробив свою справу — з життя були вирвані 59 людей, ще 5 осіб отримали поранення. Це одна із наймасштабніших атак на регіон з початку війни. Серед загиблих виявилися вдова Андрія Козиря, його син Денис та його дружина.
Лише подумайте, наскільки велика це втрата для селища, де до війни проживало лише 350 осіб. Майже кожна родина втратила своїх близьких, у 15 сім'ях одночасно загинули двоє або більше членів. Навіть ідентифікація тіл стала складним завданням — потрібен був ДНК-аналіз. Скільки болю і страждання залишилося на землі Грози після цього удару!
Не менш жахливо дізнатися, що цей удар був навмисно спрямований на цивільних, згідно з висновками української влади та ООН. Немає ніяких виправдань такій агресії, і не можемо ми заплющувати очі на безпідставні заяви представників російської влади про нібито військову присутність.
Ще більш обурливим є те, що цей напад, виявляється, був можливий завдяки двом місцевим колаборантам — колишнім поліцейським, які зрадили власну землю. Вони передали інформацію про поминальний обряд, полегшуючи завдання агресорам.
За всіма цими жахливими подіями стоять живі люди, які зараз повинні оговтатися від непоправної втрати. Президент Володимир Зеленський недарма назвав це терористичним актом та геноцидальним наступом на Україну. Сьогодні кожен із нас повинен зберігати у серці пам'ять про загиблих і класти свої зусилля в розбудову кращого майбутнього, яке навіки залишиться нашим боргом перед тими, кого більше немає з нами.
Ця трагічна подія нагадує, як важливо цінувати кожен момент життя і пам’ятати про загиблих.
Ці звинувачення в агресії необґрунтовані; конфлікти підсилюються політичною пропагандою, завжди є інша версія подій.
Той, хто пережив таку трагедію, потребує підтримки та розуміння. Насильство не може залишатися безкарним.
Неможливо уявити глибину горя для кожної родини. Пам’ять про загиблих має залишитися в наших серцях назавжди.
Ця трагедія вражає до глибини душі. Пам’ятатимемо загиблих і будемо робити все можливе для миру.