Третя фаза російсько-української війни, що розпочалася 24 лютого 2022 року, стала важливим вузлом в історії обох країн. Напередодні повномасштабного вторгнення Росія з кінця 2021 року стягувала значні збройні сили до кордонів України та на територію Білорусі, попри постійні запевнення російської влади у мирних намірах.
О 3:40 за київським часом розпочалося масоване вторгнення під виглядом "спеціальної військової операції", мета якої, за словами президента Росії Володимира Путіна, полягала у "демілітаризації та денацифікації" України. Такі заяви супроводжувалися безпідставними звинуваченнями української влади у неонацизмі та розробці ядерної зброї.
Російські сили завдали ракетних ударів по багатьох містах, включаючи Київ та Харків, і розпочали наступ з кількох напрямків, зокрема з території Білорусі та тимчасово окупованого Криму. В перші години операції було задіяно понад 350 бойових літаків, завдаючи глибоких ударів по українській території.
Україна відповіла опором на всіх фронтах. Президент Володимир Зеленський оголосив воєнний стан, розірвав дипломатичні відносини з Росією та закликав міжнародну спільноту до підтримки. Генеральна Асамблея ООН та Міжнародний суд у Гаазі відреагували на агресію Росії відповідними засудженнями та закликами до негайного припинення воєнних дій.
На тлі цього протистояння Путін опублікував заяви, в яких намагався виправдати вторгнення "захистом" російськомовного населення в самопроголошених Донецькій та Луганській "народних республіках". В останніх промовах посилилися звинувачення на адресу України та Заходу в неповазі до Мінських угод і підготовці до війни.
Особисті образи Путіна, такі як доля союзника Віктора Медведчука та його тривале негативне ставлення до незалежної України, також вважають важливими факторами у прийнятті рішення про наступ. Російські сили окупували окремі території Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей, намагаючись провести їх анексію, що викликало різке засудження з боку України та міжнародної спільноти.
Наразі конфлікт триває, загрожуючи подальшим ескалаціям, зокрема загрозами використання балістичних ракет. Росія продовжує заявляти про "успіхи" на полі бою, незважаючи на проукраїнську світову реакцію та підтримку західних країн.
Ця війна стала трагедією для обох країн, і світова спільнота повинна діяти для її припинення.
Не можна забувати, що Україна також веде агресивну політику, порушуючи права російськомовних громадян.
Конфлікт в Україні є загрозою для стабільності в регіоні, потребує термінового врегулювання та дипломатичних зусиль.
Насильство й агресія не можуть бути виправдані, важливо підтримувати мирні ініціативи для вирішення конфлікту.