Російське вторгнення в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, стало шокуючою ескалацією конфлікту, що вдалося усім відчути на власному досвіді. Згадаємо, як українці пережили кожний етап цього вторгнення.
Тривожні новини про наростання російських сил на кордонах України з'являлися ще з листопада 2021 року. Незважаючи на заперечення російських посадовців, це відображалося як підготовка до війни. І хоча багато хто сподівався, що до збройного конфлікту не дійде, на світанку 24 лютого 2022 року ми прокинулися від звуків вибухів. Президент Путін оголосив так звану "спеціальну військову операцію" під приводом демілітаризації та денацифікації України — обвинувачення, які прозвучали вигадано і цинічно для умов миролюбної України.
Напади зайняли країну з усіх боків: на півночі — з боку Києва, Суми і Чернігова; на сході — через Донбас і Харків; на півдні — з боку окупованого Криму. Здавалось, світ завмер в очікуванні того, що буде далі. Повітряні напади, а також наступ із використанням ракет, вразили міста по всій Україні.
Ми всі переживали ті дні: хтось ховався в метро, хтось витягував старі валізи та намагався виїхати у безпечніші місця. Переломним моментом стала оборона столиці, коли у квітні окупанти відійшли з Київської області. В цей час вже з'явилися докази неймовірних злочинів проти цивільних у Бучі, що шокували світову спільноту.
Криваві атаки вплинули на кожного українця, змусили нас об’єднатися як ніколи раніше. За цей час ми також відчули підтримку інших країн. Зокрема, Генеральна Асамблея ООН засудила дії Росії вже 2 березня, а Міжнародний суд ООН наказав припинити військові дії.
Попри всі випробування, ми залишаємося сильними й непохитними. Ця війна змінила наше життя назавжди, але ми знаємо, за що боремося: за незалежність, за мир і за право самостійно обирати своє майбутнє. І хоча попереду ще багато перешкод, наша боротьба за свободу продовжується. Кожен із нас — свідок цього історичного моменту. Ми — частина великої спільноти, що об’єднана заради своїх цінностей і свободи, заради збереження української ідентичності й державності.
Ця війна змінила нас назавжди, але ми повинні залишатися сильними і об’єднаними заради майбутнього України.
Ми не можемо забувати, що конфлікт почався через політичні помилки, і мир можна досягти тільки через діалог.
Незважаючи на всі труднощі, наша відвага та підтримка один одного допоможуть нам вистояти і перемогти.
Важливо пам’ятати про жахи війни та ціну боротьби за нашу незалежність, аби не допустити повторення трагедії.