У серпні 2024 року Збройні сили України (ЗСУ) розпочали значну операцію в Курській області Росії, відому як Курська операція. Вона передбачала прорив через дві лінії російських укріплень, які коштували Росії приблизно 15 мільярдів рублів. На ранок 8 серпня 2024 року українські війська контролювали західну частину Суджі та навколишні дороги, триваючи піхотні бої в місті. Українські війська просунулися на 23-26 кілометрів у російську територію, захопивши кілька населених пунктів, включаючи Івницю, Анастасіївку, а пізніше Мірний, а також села Козацька Локня, Богданівка, 1-е Княже і 2-е Княже.
Основна мета української операції в Курську — не захоплення територій, а попередження наступів російських сил на Сумщині та Харківщині. Залучаючи російські сили в Курську, Україна намагається відволікти російські ресурси та ускладнити їх військову логістику, тим самим захищаючи життя українців і запобігаючи подальшим російським наступам в інших областях.
У січні 2025 року ЗСУ розпочали нову фазу операції, використовуючи бронетехніку, обладнання для розмінування та засоби електронної боротьби. Вони просувались із Суджі до села Велике Солодское та на північний схід у бік Російське Поріччя та поселення Біляч. Ці дії підтверджені російськими ЗМІ та Міністерством оборони Росії. Українські сили також атакували командні пункти, як, наприклад, у поселенні Мар'їно, щоб дезорганізувати російські командні структури.
До лютого 2025 року українські війська розпочали серію механізованих атак, просунувшись на п’ять кілометрів за лінії оборони Росії на південний схід від Суджі. Вони захопили кілька місць, у тому числі Колмаков і Фанасіївка, здобули успіхи поблизу Черкаської Конопелки та Уланка, хоча деякі з цих досягнень були оскаржені російськими джерелами.
Росія відповіла, зміцнюючи район підрозділами десантників, морською бригадою, а також залучивши близько 10 тисяч північнокорейських солдат. Незважаючи на ці зусилля, українські сили утримували свої позиції та продовжували наступ. Російські сили зазнали значних втрат: близько 39 900 військових, з яких приблизно 16 100 вбиті, і 909 взято в полон українськими військами.
Операція змусила Росію перекидати війська з інших фронтів, таких як Запорізька та Херсонська області, до Курська. Це відволікання ресурсів завадило Росії зміцнити свої позиції в критичних районах, зокрема, у Донецьку. Українська стратегія маневрової війни дозволяє відступати за необхідності та атакувати, коли з'являється можливість завдати шкоди.
Курська операція має значний символічний характер, оскільки Курськ — важливий регіональний центр для Росії. Українські офіційні особи зазначають, що захоплена територія в Курську може бути використана як інструмент для майбутніх переговорів щодо повернення українських територій, окупованих Росією. Курська операція — це стратегічний хід, спрямований на відволікання російських військ, захист українських життів та ускладнення російської військової логістики, а також на збереження міцної військової присутності, яка може бути використана в майбутніх дипломатичних зусиллях.
Курська операція демонструє витривалість ЗСУ та їх стратегію у веденні війни, захищаючи Україні життя та ресурси.
Курська операція не вирішує проблеми конфлікту, а лише посилює напруженість і ризик ескалації військових дій.
Курська операція підкреслює важливість стратегічних дій України для відволікання російських сил та забезпечення безпеки регіону.
Курська операція може стати ключовим моментом для України у подальших переговорах і відновленні територіальної цілісності.