Війна що змінила Україну назавжди

Вже майже два роки триває війна, що змінила життя мільйонів українців і перевернула геополітичний ландшафт світу. Інколи здається, що це сюжет з роману, але, на жаль, це наша реальність.

Влітку 2021 року ми спостерігали наростання напруження на кордонах нашої країни. Здавалося, що новини щоденно нагрівають повітря в наших домівках. Коли ж Росія визнала так звані "ДНР" та "ЛНР" незалежними, багато хто з нас зрозумів, що ситуація на межі кипіння. І уже 24 лютого 2022 року Росія розгорнула повномасштабну агресію проти України, яка назавжди змінила наше сприйняття безпеки.

О 3:40 ранку російські танки рушили на Луганщину. Цей день багато українців пам'ятають до кожної секунди, адже він став точкою неповернення. Ми всі бачили й чули виступ Путіна, в якому були вигадані слова про "демілітаризацію" та "денацифікацію". А за ними прийшли вибухи ракет у наших містах, включаючи Київ та Харків.

Цей напад з усіх боків, з залученням Білорусі та Криму, був приголомшливим. З першого дня ми опинилися в центрі великої військової операції, де кожен з нас відчував себе на передовій. В українських небесах порсали сотні літаків, на землі ламалися долі під гусеницями танків.

Як легко і швидко ці псевдослова про "захист населення "ДНР" і "ЛНР", якими маніпулював Путін, обернулися на жорстокість війни. Як боляче чути брехливі заяви про "неонацистів", які живуть в країні, де правлять свободолюбиві і сміливі люди. Нас звинувачують у розробці ядерної зброї, коли ми мріємо лише про мирне небо над головою.

Втрати нашої землі гіркі, але ми стоїмо. Москва намагалася заволодіти Донбасом та півднем України, коли перші плани на швидке захоплення Києва зруйнувалися. Навіть зараз, коли агресор продовжує розповідати про припинення війни, ми знаємо: так, це буде, але тільки коли перемога буде за нами.

Цей конфлікт – це не просто набір подій на карті. Це наше щоденне життя, з радістю, коли тривога зникає, з сумом за тими, кого втратили, і з вірою в мирну, незалежну Україну.