Уявіть, що ви журналіст у Криму, ризикуючий свободою і життям заради правди. Така доля спіткала щонайменше 18 кримських журналістів, які зараз утримуються в ув'язненні російською владою. Їхня вина – не більше, ніж мужність висвітлювати репресії й порушення прав людини на окупованій території.
Журналісти стикаються із загрозою фальшивих звинувачень у тероризмі та підготовці масових заворушень – стандартного набору для тих, хто викрив викривальні історії. Лігвіще брехні досягає свого апогею, коли згадуємо справу Ремзі Бекірова, кореспондента з Грані та Кримської Солідарності – 19 років у колонії на віддалені 4000 км від рідного Криму за безпідставні звинувачення.
Не кращим є становище і Владислава Єсипенка, журналіста RFE/RL. Його показання вибивали електрошоком, що призвело до фальшивого зізнання у розміщенні вибухових речовин. А Ернес Аметов, фотограф та відеограф, заплатив 11 роками свободи за вигадані терористичні дії.
Умови їхнього утримання викликають жах: постійні обшуки, ізоляційні камери, відсутність медичної допомоги та відрив від сім'ї. Ця психологічна і фізична тортури мають на меті не тільки змусити замовчати журналістів, а й залякати громадянське суспільство в Криму.
Незважаючи на віддаленість цих зусиль досягти справедливості, міжнародна спільнота й правозахисні організації закликають звільнити журналістів. Комітет захисту журналістів, Amnesty International та Human Rights Watch вимагають рішучих дій, а ЄС накладає санкції на відповідальних за політично мотивовані переслідування.
З моменту анексії 2014 року громадянська журналістика стала голосом переслідуваних, особливо серед кримських татар. Але тепер, під ризиком репресій, цей голос стає все більш приглушеним.
Світ повинен зупинитися й подумати: чи можемо ми мовчати, поки ті, хто бореться за нас, за правду, за свободу слова, залишаються похованими в глибоких віддалених колоніях?
Це жахливо, що журналісти страждають за правду. Ми всі повинні підтримувати їх і вимагати справедливої свободи!