Чи замислювались ви про життя за кілька кілометрів від передової лінії конфлікту? У Куп'янську, що на Харківщині, реальність куди гірша за будь-яке уявлення. Ось вже незабаром відстань до центральної частини міста вимірюється не десятками, а всього двома кілометрами. Це не просто статистика – це відчутне наближення військових дій до мирних жителів.
Мешканці лівобережної частини Куп'янської громади вимушені виживати без електрики, газу, води та соціальних послуг. Тут ніщо не нагадує про комфорт; навіть забути про тепло рідного дому стало розкішшю. Реальність така, що багато людей покинули рідні місця, однак понад 900 жителів, здебільшого літні люди, незважаючи на всі труднощі, категорично відмовляються евакуюватися. Можна собі уявити їхні страхи й коливання – адже йти нікуди, а залишитися часто означає виживати в небезпечних та антисанітарних умовах.
Усе це призводить до великої гуманітарної кризи. Відсутність базових умов життя та соціальної підтримки робить ситуацію нестерпною. Допомога та підтримка таких людей стає питанням честі та обов’язку для всіх нас. Як бути далі, коли навіть найпростіші речі, як вода чи електрика, стають нездійсненною мрією?
Яка ваша думка про таких сміливих людей, які залишаються попри всі труднощі? Як би ви на їхньому місці вчинили? І чи можемо ми дозволити собі просто стояти осторонь, знаючи про цей відчайдушний конфлікт у серці України? Ці питання вимагають не лише відповідей, а й дій.
Ці люди — справжні герої, їхня сила духу вражає. Потрібно допомогти їм у цій важкій ситуації!
Чому вони не евакуюються? Вибір залишатися в небезпеці виглядає ірраціонально, краще шукати безпечне місце для життя.
Це неймовірно важка ситуація. Важливо підтримувати тих, хто залишився, адже вони потребують нашої турботи.
Ці люди заслуговують на нашу підтримку та розуміння. Їхня відданість місцю вражає, і вони потребують допомоги.