У боротьбі з корупцією Україна зробила значні кроки, але на цьому шляху є чимало перепон. Законодавча база, що стосується хабарництва, складається з кількох ключових актів, таких як Закон про запобігання корупції (2014), Кримінальний кодекс України (2001) та Кодекс України про адміністративні правопорушення (1984). Ці закони визначають кримінальну та адміністративну відповідальність за корупційні правопорушення, а також деталі системи запобігання корупції.
Антикорупційні закони України звичайно не мають екстратериторіальної дії, але існують винятки для громадян України та осіб без громадянства, що постійно мешкають в Україні і можуть бути притягнені до відповідальності за корупційні злочини, скоєні за кордоном. Іноземці теж можуть підлягати покаранню, якщо вчиняють корупційні злочини у спільності з українськими посадовцями або надають їм незаконні вигоди.
В Україні компанії можуть бути притягнені до відповідальності за корупційні правопорушення, якщо їх уповноважені особи скоюють такі правопорушення від імені компанії. Водночас материнські компанії не несуть кримінальної відповідальності за злочини, вчинені їх дочірніми структурами.
Напрямки діяльності антикорупційних органів України складаються з Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), яке розробляє та впроваджує політику у цій сфері; Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яке розслідує корупційні правопорушення; Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), яка здійснює нагляд над роботою НАБУ; та Державного бюро розслідувань (ДБР).
Україна працює над приєднанням до Конвенції ОЕСР щодо боротьби з підкупом іноземних посадових осіб. Консультації з ОЕСР допомагають Україні адаптувати її законодавство і методи до міжнародних стандартів. Але, попри зусилля, основною проблемою залишається виконання законів, оскільки ресурсів недостатньо, а антикорупційна культура ще не сформована.
Україна робить акцент на поліпшенні антикорупційних програм, підвищенні ефективності перевірки декларацій активів та адміністративної і кримінальної відповідальності за правопорушення. Особлива увага зосереджена на відновленні прозорості конкурсів на посади в державній службі. Це довгий шлях, але зусилля вимагають підтримки та віри у спроможність змін.
Справжні зусилля України у боротьбі з корупцією вражають, але недостатні ресурси гальмують прогрес і зміни.
Критично важливо не лише мати закони, а й реально забезпечити їх виконання, а не лише демонструвати активність.
Потрібно посилити антикорупційну культуру та забезпечити контроль за виконанням законодавства, щоб досягти реальних змін.
Слід активно залучати громадськість до антикорупційних ініціатив, щоб зміцнити довіру і забезпечити ефективність реформ.